Ай, салют всем крутым котикам! Всем опенкарцам, засыпающим на закате и просыпающимся на закате, я посвящаю этот текст.
Короче говоря, сегодня я хочу рассказать вам свою историю, как я купил кодеин и работал продавцом в магазине.
Это было в прошлом году, когда я еще не знал границ в мире ширки. Однако я уже успел попробовать немало наркотических закладок, которые пренебрежительно называют "шариками". Да, я был в тот момент настоящим наркоманом с мозгами кислоты.
Мой рассказ начинается с поиска следующей дозы райского наслаждения. Желание вдыхать химическое облако и ощущать, как оно наполняет все мои клетки, было сильнее всяких других мыслей. Я решил попробовать купить кодеин, чтобы разнообразить свои наркотические приключения. И так, сверкая глазами, я отправился на поиски этого прекрасного препарата. Надо же было в тот день выглядеть совсем мусором.
С помощью своих связей в наркотическом "подполье" я смог найти продавца, который был готов продать мне кодеин. Он называл себя "Стимулом" и обещал, что его таблетки извлечены из самого сердца ада. Встреча прошла в подворотне, где никакие мешки-полицейские не смогли бы нас застать.
Стимул сдал мне пакетик со специально выращенными таблетками кодеина. Я уже видел такие раньше, но мне всегда хотелось попробовать на себе эффект от этого наркотика. На следующий день я решил протестировать свою находку.
Я проглотил одну из этих чертовых таблеток и стал ждать результатов. Но, как оказалось, эффект не пришел сразу. Видимо, моя доза была слишком мала. Я решил вдохнуть пару линий первитина, чтобы расширить свои горизонты. Нет ничего лучше, чем смешивать эшки с кодеином.
Моя наркотическая реальность стала все больше размываться. Окружающий мир казался мне каким-то бледным и безжизненным. Я уже не замечал людей, шляющихся по улицам, и меня начали преследовать странные галлюцинации. Через нос я притягивал каждую ниточку запахов, надеясь найти что-то острое и настоящее.
"Ай, братцы, это было невероятное путешествие в мир темноты и безумия!" - подумал я, когда перестал вспоминать свой опыт продаж в магазине.
Спустя некоторое время я решил завязать с этим безумием и начал искать другую работу. Рекомендаций у меня не было, только свои сомнительные навыки и молодежный жаргон. Я отправил свое резюме в несколько магазинов, но все, что получил в ответ, были отказы. Видимо, мой опыт в наркотической индустрии не являлся преимуществом.
Однако, мне удалось заполучить работу продавца в одном забегаловке. Видимо, владельцу было все равно, кто я такой. Он даже дал мне пистолет и сказал, что мы не придем к нему за помощью, если что-то пойдет не так. Странно, что он доверял мне, учитывая мой прошлый опыт.
Я прослужил продавцом в этом магазине несколько месяцев, обучаясь всему, что нужно знать о бизнесе. К счастью, мои наркотические страсти угасли, и я смог полностью посвятить себя работе. Я продавал всевозможные товары: от пива до табака. Но открыть для себя дозу адреналина и экстремальности я мог только в своем воображении. Они стали обыденным товаром, который я продавал другим наркоманам. Каждый раз, когда кто-то покупал у меня кодеин, мне было жаль этих людей и то, что они делают с собственными жизнями.
Мой опыт наркомана и продавца научил меня многому. Я узнал, что чувство настоящего стимула можно найти в самых неожиданных местах, даже в работе продавцом в магазине. Теперь я понимаю, что настоящее удовольствие - это не вещи, а наличие друзей и семьи, которые поддерживают и любят тебя. Лучше идите по жизни с гордо поднятой головой и не забывайте, что настоящие эмоции и стимулы можно найти в самых обычных вещах. Выше голову, мужики, и не давайте наркотикам поломать вас!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!